Українська стрічка «Вічник» Івана Миколайчука стала однією з найамбітніших кіноробіт останніх років. Фільм, що створювався понад десять років, охоплює життя людини, яке тягнеться крізь майже століття історії. У рецензії ITC.ua зазначається, що це глибоке, технічно досконале кіно, яке не шукає легких шляхів і змушує замислитися, пише Traveller.
Прем’єра відбулася 22 січня 2026 року, і фільм одразу отримав позитивні оцінки критиків. Глядачі відзначили чудову операторську роботу, об’ємне звучання Dolby Atmos та філософський зміст, який робить «Вічник» винятковим явищем сучасного українського кіно.
Іван Миколайчук і «Вічник»: історія життя українця крізь століття
У центрі сюжету — доля Андрія Ворона, який проходить через війни, репресії, втрати та зради, не втрачаючи людяності. Його шлях — це відображення самої історії України, сповненої боротьби та внутрішньої сили.
Миколайчук створив кінокартину, що поєднує історію, філософію та психологію. Карпатські пейзажі, ліричний темп і глибокі діалоги перетворюють перегляд фільму на медитативне переживання.
«Вічник» і Dolby Atmos: український фільм із новим звучанням
Стрічка стала першою українською роботою, де використано технологію Dolby Atmos. Такий підхід створює ефект повного занурення — звук оточує глядача, передаючи кожен подих природи й емоційні стани героїв.
Візуальна частина також вражає. Камера з любов’ю знімає Карпати, показуючи їхню велич і символізм. Кожен кадр фільму сповнений живописної глибини, що надає історії відчуття часу і вічності.
Акторська гра у фільмі «Вічник»: Павло Текучев і Анастасія Іванюк
Герої фільму виписані ретельно, з реалістичними характерами та внутрішніми конфліктами. Це дозволило акторам створити сильні, переконливі образи, що викликають справжні емоції у глядачів.
Павло Текучев, Анастасія Іванюк та Роман Мацюта продемонстрували високу акторську майстерність. Їхня гра стала органічною частиною історії, допомагаючи розкрити ідею фільму — силу людини, яка не зламалася перед обличчям історії.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як новий зомбі-хорор «Спалах» вразив глядачів філософською драматичністю замість традиційного страху.