Частини людського геному, які раніше вважалися «непотрібними», можуть допомогти у боротьбі з онкологічними захворюваннями. Дослідники з King’s College London з’ясували, що так звана «сміттєва» ДНК здатна активізуватися у клітинах деяких видів стійких до лікування кров’яних раків. Про це повідомляє ScienceAlert, пише Traveller.
Учені виявили, що ці ділянки ДНК, які не беруть участі у створенні білків, можуть стати мішенню для вже відомих лікарських препаратів. Це відкриття відкриває шлях до нових методів лікування злоякісних пухлин, які раніше вважалися практично невиліковними.
Як «сміттєва» ДНК впливає на розвиток раку
Так звані непрацюючі або некодуючі частини ДНК, які становлять близько половини людського геному, тривалий час ігнорувалися наукою. Проте нині відомо, що вони беруть участь у регулюванні роботи генів і процесах клітинного розвитку. Одним із типів такої ДНК є транспозони — елементи, які можуть «перестрибувати» всередині геному.
Команда науковців виявила, що у клітинах кров’яних раків транспозони можуть активуватися, викликаючи нестабільність ДНК. Цей процес змушує пухлинні клітини покладатися на специфічний білок для ремонту пошкоджень — полі(АДФ-рибозо)полімеразу або PARP.
Новий підхід до лікування онкології
У рамках експериментів на клітинних моделях і лабораторних тваринах дослідники заблокували PARP-протеїни, що дозволило зупинити розмноження ракових клітин. У результаті пухлини гинули, тоді як здорові клітини залишалися неушкодженими.
Такий підхід особливо важливий для боротьби з мієлодиспластичним синдромом і хронічною лімфоцитарною лейкемією — формами раку, пов’язаними з мутаціями генів ASXL1 та EXH2. Вони зазвичай не виробляють білків, на які спрямовані традиційні препарати, тому нова стратегія може стати справжнім проривом.
Потенціал відкриття та подальші кроки
Попри те, що дослідження перебуває на ранній стадії, результати дають надію на створення нових терапій. Учені зазначають, що принцип може бути ефективним і для інших типів раку, адже PARP-інгібітори вже застосовуються у лікуванні деяких онкозахворювань, хоча їхні механізми дії відрізняються.
Дослідники підкреслюють, що відкриття дає змогу по-новому поглянути на функції геному людини. Те, що колись вважалося «еволюційним сміттям», тепер може стати ключем до розуміння і знищення ракових клітин зсередини.
Що це означає для майбутньої медицини
Ідея використання некодуючих ділянок ДНК як терапевтичної мішені може радикально змінити підхід до лікування хвороб. У перспективі це дозволить створювати ліки, які працюватимуть не на блокування симптомів, а на знищення клітинних механізмів хвороби.
Якщо наступні клінічні дослідження підтвердять ефективність методу, медицина отримає новий інструмент для боротьби зі злоякісними пухлинами, де звичайні препарати безсилі. Це стане черговим доказом того, що у природі немає «зайвого» — навіть генетичне сміття може мати своє призначення.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як біг змінює життя, мотивує та формує силу звички.