Згідно з матеріалом SciTechDaily, науковці Університету Вісконсин-Медісон дійшли висновку, що жодне покоління, народжене після 1939 року, не матиме середньої тривалості життя у 100 років, пише Traveller. Дослідження, опубліковане в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, показало, що після стрімкого зростання тривалості життя у XX столітті цей процес суттєво сповільнився.
Команда вчених проаналізувала демографічні дані з 23 розвинених країн із низьким рівнем смертності, використовуючи базу Human Mortality Database. Вони застосували шість різних моделей прогнозування, щоб оцінити майбутні тенденції. Результати свідчать: навіть якщо рівень виживання дорослих зростатиме вдвічі швидше, ніж прогнозується, людство більше не досягне темпів покращення, які спостерігалися на початку XX століття.
Як змінювалася тривалість життя за останнє століття
Між 1900 і 1938 роками очікувана тривалість життя зростала приблизно на п’ять з половиною місяців у кожному поколінні. Людина, народжена у 1900 році, могла розраховувати на 62 роки життя, тоді як покоління 1938 року — вже на 80. Це стало можливим завдяки швидкому розвитку медицини, покращенню санітарних умов і боротьбі з дитячою смертністю.
Однак після 1939 року темпи зростання різко впали — лише на 2,5–3,5 місяці в середньому за покоління. Вчені пов’язують це з тим, що найбільший прорив у продовженні життя у минулому столітті був зумовлений зниженням смертності серед дітей. Сьогодні дитяча смертність у розвинених країнах є мінімальною, тому потенціал для подальшого стрімкого зростання середньої тривалості життя суттєво обмежений.
Що стримує людство від досягнення 100-річного порогу
Головною причиною гальмування є відсутність суттєвих проривів у продовженні життя дорослих і людей похилого віку. Сучасна медицина дозволяє контролювати хронічні захворювання, але не усуває головних факторів старіння. За словами дослідників, навіть подвоєння темпів покращення виживаності не призведе до середньої тривалості у 100 років.
У першій половині XX століття ключову роль відіграло зниження смертності від інфекційних хвороб і розвиток систем охорони здоров’я. Сьогодні подібного ефекту очікувати складно, адже основні проблеми людства — серцево-судинні хвороби, рак і метаболічні порушення — потребують фундаментальних біомедичних відкриттів, які поки що не досягнуті.
Соціальні наслідки сповільнення зростання тривалості життя
Це дослідження має серйозне значення не лише для науки, а й для державної політики. Очікуване сповільнення зростання тривалості життя впливає на пенсійну систему, охорону здоров’я та планування соціальних програм. Якщо люди живуть довше, але незначно, урядам потрібно коригувати економічні моделі та прогнозування видатків.
Для окремих людей ці висновки теж важливі: темпи збільшення тривалості життя визначають, як планувати заощадження, вихід на пенсію й довгострокові фінансові стратегії. Якщо життя не подовжується так швидко, як очікувалось, майбутні покоління мають адаптувати свої очікування до нової реальності.
Чи може наука все ж змінити ситуацію
Науковці наголошують, що їхні прогнози не є абсолютними, адже розвиток медицини може принести несподівані відкриття. Біотехнології, генна терапія та антивікові препарати потенційно здатні подовжити активну тривалість життя. Однак наразі доказів того, що такі методи можуть кардинально змінити середній показник у масштабах людства, немає.
У випадку відсутності значних проривів темпи старіння населення залишатимуться стабільними. Це означає, що майбутнє покоління 1980-х і 1990-х років, згідно з прогнозами, проживатиме менше 90–95 років у середньому, але не досягне межі в 100 років, навіть у найоптимістичніших сценаріях.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як змусити м’язи рости.